Різдво Христове – одне з найдавніших і найулюбленіших християнських свят. Від цього самого важливого події, люди відраховую час, кажучи, “це відбулося до Різдва Христового, а після нього”. Це свято допомагає нам знову пережити те, що сталося 2 000 років тому, пробуджуючи в серці прекрасні почуття любові до світу, доброти до людей, надії на оновлення, нагадує нам про радість божественної присутності.
Прагнення до оновлення та загального щастя висловив Сандро Боттічеллі в своєму чудовому “Різдво”. У верхній частині картини зроблено напис по-грецьки “Ця картина була написана мною, Олександро, наприкінці смути після того часу, коли здійснилося пророцтво Іоанна в 11 главі і другий скорботи Апокаліпсису, коли сатана був відпущений на землю на три з половиною роки. Потім він знову заточений в ланцюзі і ми побачимо його переможеним, як представлено в цій картині”.
Згадуючи пророцтва Савонароли, Боттічеллі вбачає у рядках Апокаліпсису зв’язок з потрясіннями випали на долю рідній Флоренції. Художник створив незвичайну за іконографії сцену. У центрі – печера, над якою зведено похила солом’яний дах, під якою знайшло притулок святе сімейство. Близько традиційних ясел на землі лежить немовля, над ним схиляється молиться мадонна. Навпроти неї, спиною до глядача сидить святий Йосип. Навколо цих головних дійових осіб, не сміючи наблизитися до ясел, групуються інші персонажі: праворуч – пастухи, зліва – волхви, і тих і інших супроводжують ангели. Тут зовнішні прояви втрачають силу – східні царі не підносять, як зазвичай, дари, не блищать пишністю вбрання. Їм дозволено здалеку поглянути на новонародженого і висловити своє благоговіння зосереджених в молитвах. Тему прославлення Христа підхоплює хоровод ангелів у небі, утворюючи коло, своєрідний німб слави і торжества.
В руках ангели тримають оливкові гілки і розвіваються стрічки з євангельськими текстами: “Слава в вишніх богу і на землі мир, в людях благовоління”, а до оливковою гілкам, що символізує світ, підвішені золоті корони. Радість звучить в урочистому спів ангелів, позначається в легкому і шаленому хороводі на небесах, благоговійне поклоніння волхвів і пастухів, в обіймах паломником та ангелів.
У картині торжествує добро, злі сили втрачають свою владу – тому маленькі чорти на першому плані, корчачись, зникають у надрах землі. Яскравий колір підсилює відчуття святкової атмосфери. Кожна фігура, кожен предмет пофарбований з інтенсивністю, що властива народним виробів в рожеве, зелене, фіолетове, золоте, біле, червоне.
Боттічеллі так віртуозно і виразно знайшов інтервали між групами, що композиційна побудова можна порівняти в музичним твором: з’являється відчуття майже звучного гімну, після нетривалих пауз з новою силою виникають потужні і стрункі акорди. Мир, злагода, торжество добра – все, про що мріяли й чого не досягли флорентійці, втілилося у творі Боттічеллі як мрія, одягнена в неземну оболонку.
