Одна з останніх картин художника, написана за рік до смерті. У ній, як і в багатьох інших своїх творах, Брейгель розмірковує про людські пороки і тлінність людського життя. На картині зображений молодий злобний карлик, крадущий гаманець у похмурого старого. Карлик вписаний в сферу з хрестом – це символічне зображення порочного світу.
Чернець-відлюдник у низько надвинутом на обличчя капюшоні займає домінуюче становище. Кисті рук складені у молитовному жесті, нарочито декламирующем благочестивий характер цього персонажа. Однак благочестя виявляється облудною: позаду з-під чернечого вбрання висовується туго набитий гаманець червоного кольору у формі серця. Можливо, тут Брейгель спирається на сентенцію “Де гаманець, там і серце”, висхідну до Євангельського тексту.
Фраза нідерландською мовою, розміщена у нижній частині картини, говорить: “Так як світ настільки підступний, я йду в жалобних одягах”. Букви нанесені сторонньої рукою і, можливо, в більш пізній час, проте вважається, що сенс цього напису збігається з тим, що хотів показати художник.
Як би мізантроп не хотів зректися світу, він не може цього зробити. Підступність світу символізує не тільки карлик-злодюжка, але і три пастки-часнику. які розкладені по шляху проходження мізантропа. Лукавий образ ченця натякає на те, що картина містить сатиру на духовенство. Похмурий мізантроп контрастує з пастухом, охороняє овець на задньому плані і сповненим турботи про своїх підопічних. За традицією, що йде ще від Старого Завіту, в образі пастуха алегорично Христос зображувався.
Кругла форма картини нетипова для Брейгеля. Якщо судити за що дійшли до нас роботам, він використовував її всього двічі. У 1558 році під час підготовчих робіт до картини “Фламандські прислів’я” і в цій роботі десятьма роками потому. Тут він повертається до залишеної техніці – пише не маслом по дереву, а темперою на полотні.
