Перед нами картина Дубровського Н. Н. “Море. Вітрильники”. Дивлячись на цей твір, відразу ж виникає особливий стан спокою й умиротворення. На цій картині художник зображує морський пейзаж. Можна припустити, що зараз середина серпня, про що свідчать зелені хвилі на передньому плані. Зазвичай морська вода забарвлюється в такий колір, коли починається активне цвітіння морських водоростей.
Невеликі гребінці хвиль, легко підганяли вітром, поспішають назустріч березі. Білі чайки кружляють над водою в пошуках їжі. Чітко видно світлий вітрильник, плавно ковзає по воді. Відразу пригадується відомий твір Пушкіна “Біліє вітрило самотній у тумані моря блакитному…”. Але в даному випадку, він зовсім не самотній, на задньому плані, далеко добре виділяються силуети інших вітрильників, також відправилися в подорож по морських просторах.
Якщо уважно придивитися, здається, що небо стикається з морем і поступово сходиться в одній єдиній точці. Густі хмари щільною периною закутали небо, не залишилося майже жодного просвіту, крім тоненькою блакитної смужки на лінії горизонту. Природа, немов, змусила гадати людей: чи буде дощ, чи все ж скоро з’явиться сонце.
Автором дуже чітко підібрана колірна гамма. Смарагдово-салатні хвилі м’яко переходять в синювато-бузкові відтінки. Блакить з біло-сірим відтінком неба вигідно контрастує з морем.
