У творчості одного з найбільших пейзажистів історії світового мистецтва – Якоба ван Рейсдаля – голландська пейзажний живопис досягає вершин реалістичного майстерності.
Значення Рейсдаля для художньої культури полягає в тому, що він збагатив образотворче мистецтво пейзажем, в якому знайшли вихід почуття і думки, які виникають у людини при спілкуванні з природою,-пейзажем драматичним, філософським і романтично схвильованим.
На відміну від більшості голландських живописців, що зображали пронизані світлом рівнинні або дюнні ландшафти з величними спокійними водами і мирними селищами по берегах, Рейсдаль воліє ліс, з його глибокими контрастами світла й тіні, бурхливі водоспади, стародавні руїни на вершинах пагорбів, запустіння кладовищ. У своїх картинах художник розмірковує про нескінченному бігу часу, про в’яненні і відродження природи, про швидкоплинність людського життя.
Але Рейсдаль не було б істинним голландцем, якщо поряд з лісистій Голландією не показав би і прибережну її частина, омитий північним морем, овіяну вологим морським вітром. Саме такий зображений пейзаж в картині “Морський берег”: високе небо, вкрите купчастими хмарами, і спокійне море з ліниво набігають на берег хвилями, вітрильники, оживляючі водну гладь, і святково одягнені люди на узбережжі.
Однак за цією удаваною тишею і спокоєм вгадуються буйні стихії води і вітру. Між згущується хмарами лише подекуди проривається сонце, його промені лягають на пісок і воду неспокійними плямами, море потемніло, і щось зловісне відчувається в пейзажі.
Картина “Морський берег” належить до пізнього періоду діяльності художника. Вона була виконана, мабуть, в середині 1670-х років. На це вказують насамперед холодний колорит і костюми людей, написані не самим Рейсдалем, а співпрацювали з ним в ці роки роттердамським живописцем Герардом фан Баттемом.
Картина “Морський берег” надійшла в Ермітаж з Мармурового палацу в Петрограді в 1919 році.
