Природа, яка оточує нас іноді в тисячі разів гарніші всього, що створено руками людства. Саме цей контраст привабливості природи і відразливою презренности роду людського видно в творі Ст. Ст. Верещагіна “На великій дорозі – відступ, втеча…”. Як картина спонукає розмірковувати про наслідки і думати перш, ніж захочеться щось робити?
Хочеться поділитися своїм враженням від твору Верещагіна Ст. Ст., розповісти почуття і переживання, які нахлинули, передати урок, який зрозумів роздумуючи. Насамперед, опишу картину. Перед глядачем постає широка дорога, по якій йде колона військових, одягнених в стару французьку військову форму. Уздовж дороги лежить “сміття”. Це насамперед трупи людей, коней, від возів, форма, зброя… Відразу пригадуються слова класика, де він пише, що змішалося все. Дійсно, виглядає це все сумно. Особливо сумно від усвідомлення того, що провести в останню путь своїх друзів, віддати їм останню шану, закопавши їх у могилу, немає часу.
Всі поспішають врятувати своє життя. Біжать! Їм не до сентиментів і не до виконання боргу перед тими, хто ще зовсім недавно стояв з ними поряд в строю. Ця армія в свій час розраховувала на одні перемоги, планувала швидким маршем пройти по всій Європі. А тепер вона змушена з ще більшою швидкістю, майже підтюпцем залишати негостинну для них Росію.
Російські війська змусили армію Наполеона йти тією ж дорогою, яку вони встигли пограбувати своїм мародерством. Їм нічим тут поживитися. Тому завмерлі, голодні, роздерті довгими боями і неприглядностями клімату, вони бредуть ледве живі. Попереду своєї армії виступає їх полководець, який допустив це мерзенне для них становище. Не продумавши до кінця, він самовпевнено піддав своїх підлеглих цькування і ганьби в цій країні і у себе на батьківщині. Їх неприємності тільки починаються тут.
Супроводжують цих нещасних людей птиці, то в очікуванні здобичі, то символічно художник показав, на який прийом нехай розраховує кожен, хто прийде у цю країну з поганими намірами. Природа, яка вирішила замаскувати наслідки цієї події, прикрила снігом ганьба наполеонівської армії. Небо радісно заспівало синявою. Сонце освітило рожевим світлом вкриті снігом берізки. Чому вони стали схожі на гарячі свічечки. Свято у російської людини і природи російської землі!
