Тисячі кілометрів изрезавших країну рейок, рветься вперед з шаленою силою локомотив, готовий з небаченою раніше швидкістю перевозити вантажі й доставляти людей з одного міста до іншого за один день. Залізниця. Її поява народ сприйняв як справжнє диво. Кожен в Росії дивувався досягнутим технічним можливостям, кожен хотів на власні очі побачити. Залізниця міцно увійшла в життя людей, і подарувала величезну кількість сюжетів для полотен художників. Картина “На залізниці” кисті Василя Перова – прекрасний тому приклад.
Художник зобразив на полотні звичну для того часу сцену: на небувале чудо техніки приїхали подивитися селяни. Скупчившись перед шляхами, вони роздивляються вразило уяву творіння людських рук.
Селян переповнюють найрізноманітніші емоції. Двоє мужиків на першому плані по-дитячому радіють побаченого, дізнавшись у пристосуванні для розчищення шляхів просту мітлу, яка є в кожному сільському будинку. Жінки поряд з ними і мужичок позаду розглядають паровоз, немов занімівши від замилування міццю залізного коня. Здається, вони навіть трохи побоюються його. Декілька особняком від них стоїть жінка у формі залізничного робітника і червоній хустці. Можливо, це дружина наглядача шляхів, що замінює захмелілого чоловіка. Закутана в чорний одяг, біля її ніг сидить дівчинка, маленька дочка доглядачів.
Приїхав здалеку простий люд – головні персонажі картини, і формальний фон полотна не відволікає від головного – їх емоцій, блискуче переданих художником. Дивлячись на кожного з героїв, можна прочитати їх історію, уявити можливу біографію. Неймовірно, але навіть у такий з першого погляду повсякденного картині Перову вдалося передати характерну атмосферу епохи і наповнити полотно глибоким змістом.
