Пустеля і горби на обрії. М’який закатний світло. В центрі полотна – рояль, пробитий наскрізь струнким кипарисовим деревом. Клавіатура відкрита, на клавішах варто нотний зошит. Верхівка кипариса золотиться в сонячних променях. За роялем видніється наполовину схована деревом антична скульптура. На землі видніється невелике заглиблення-басейн у формі кришки рояля. З-під клавіш інструменту, як з ринви, в нього ллється вода. Кипарис з’являється на багатьох картинах Далі.
Для художника кипариси символізували відлік перебігу часу: в дитинстві він любив спостерігати з вікна, як переміщаються по них сонячні промені і як змінюються відкидаються ними тіні. Неодноразово явлений глядачеві рояль під відкритим небом – теж спогад, що йде з дитинства. Дали згадував у своїх записках, що сусіди, з якими дружні були його батьки, часом влаштовували концерти на вулиці. Для цього музичний інструмент виносили з хати у двір. Назва картини, безумовно, було придумано, щоб епатувати глядача і заволодіти його увагою.
У чому ж полягає “некрофиличность” джерела? Поглиблення в землі – алегорія могили, поховання. Потік води, любовно спрямовується в цю нішу, таким чином, стає некрофиличним. Предмети, зібрані на картині, – скульптура, кипарис, рояль, – символи все відійшло в минуле, що минає, померлого.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)