Лебеді і три всохлі дерева, відбиваючись у воді, приймають вигляд слонів, причому, якщо повернути картину догори ногами, слони перетворюються у лебедів, і навпаки. М’які, слизькі поверхні предметів та їх корчащиеся форми створюють незатишно атмосферу, дивно контрастує з прозаїчної фігурою дозвільно стоїть людини.
За що ми, нащадки, повинні бути вдячні сюрреалістів на чолі з С. Дали, – вони не відмовилися від предметної зображальності, подібно багатьом іншим модерністам. Інша справа, що і шукати їх полотнах відображення реальної дійсності не доводиться – світ перевернутий, розломлене, деформований, побачений під особливим кутом зору.
Інший раз виникають навіть серйозні сумніви в психічному здоров’ї того чи іншого художника. Втім, скоріше за все, це лише видимість, епатаж. Адже і самого Дали за роботою мало хто бачив, а от про скандали в ексцентричні витівки говорили всі, кому не лінь.
По-своєму він був чуйний до класичного досвіду і знахідкам французьких імпресіоністів. Так, улюблений ними мотив відображення у воді, Дали заграв новими фарбами. Він сповна дав волю власної художньої фантазії, змусивши три всохлі дерева перетворюватися то в слонів, то в лебедів – все залежить від того, як дивитися на картину – перевернувши догори ногами або у вихідному варіанті.
Хмари теж нагадують якихось дивовижних істот. На всьому цьому умовно-фантастичному фоні навіть не відразу помічаєш самотню постать людини, скромно стоїть збоку і отвернувшегося від пейзажу, зануреного в себе, сумного і відчуженого.
