Картина “Перли шукань” написана в 1924 році. 20-ті роки ХХ століття – складний історичний період пошуку та утвердження нових смислів у житті, мистецтві, культурі. Це час перебудови світу. Сама назва роботи укладає в собі ідею великого, вічного пошуку, глибоких філософських, буттєвих роздумів. Картина написана темперою. Завдяки даному художнього матеріалу кольорові образи виходять легшими і не такими щільними, свого роду, придавленними шарами фарби.
Темпера немов пропускає повітря, а разом з ним через картину проступає сама вічність, невидимі потоки одвічного простору і часу. В “Перлах шукань” особливим чином переплітається вічність і сьогодення. При цьому створюється незвичайний загадковий і разом з тим прекрасний образ-контраст. Коли мовчання гір і тихий рух хмар входить у життя людей, якимось чином впливаючи на них, спонукаючи їх замислюватися про високих категоріях, споглядаючи яскраве світло гірських вершин.
“Перли шукань” – це філософське, духовне полотно. У роботах Реріха провідне місце займають збудовані красиві вертикалі. Центральний образ картини створюється завдяки тому самому малюнку вертикалі, а саме, завдяки зображенню сяючою величної Канченджанги – Гори П’яти Скарбів. Вершина Гімалаїв прописана докладними, вдумливими мазками. При цьому майстерно переданий світлотіньовий малюнок гір.
Образ Гори П’яти Скарбів точно виліплене з складних відтінків, що нагадує сірувато-блідий холодний блиск перламутру. Перлинні відтінки способу Канченджанги володіють певною символікою. Перлинні фарби надають відчуття таємниці і прихованих смислів, наповнюючи живописне полотно диханням якихось глибинних, неземних загадок і таємниць. Яскраву велику вершину окаймили темно-сині фарби холодних, дихаючих льодом, хмарами і туманами, гірських просторів. При цьому манера нанесення фарб художником нагадує плавні тонкі розлучення, коли один колір неявно, м’яко переходить в інший, збагачуючи наявну гаму відтінків.
Разом з тим ускладнюється не тільки колорит, але і гамма почуттів і переживань, які замислив передати автор своїми полотнами. Образи хмар відрізняються обсягом, нагадуючи велике срібне подих гір. Ось, де укладено могутній дух цих місць. Хмари на полотнах Реріха нагадують “летючий град”, “чудовий град” по тонкому метафоричному порівнянні поета пушкінської пори Євгена Абрамовича Баратинським. Хмари Реріха живі, наповнені трепетом і ніжністю. Вони точно живі істоти, які безтурботні і легкі в своєму вічному польоті. Матові відтінки хмар підкреслюють щільний шар холодного повітря, гірських туманів та хмар. М’якість обрисів малюнка хмар відгукується контрастом до чітким лініям виписаних гірських вершин.
Картина “Перли шукань” являє собою мальовничий символ шукань, мотив вічного пошуку духу. Мотив пошуків звучить у самому зображенні широких безкраїх гір, щільною низки хмар. Філософську роботу Реріха завершує образ двох героїв – учня і Вчителя, захоплено перебирає тонке перлове намисто. Намисто – символ вічності. Перлова нитка замкнута, нескінченна сама в собі. Перли шукань – це метафора вічних духовних пошуків, вічний дух людини у своїх метаннях і пошуках сенсу.
