Близько 1618 року молодий Якоб Йорданс пише “Поклоніння пастухів”. Богоматір у поданні Йорданса – здорова, красива молода жінка; впевненим, звичним жестом вона підтримує загорнутого в ковдру дитини. Чорна шаль відтіняє молочну білизну її шкіри і яскравість рум’янцю.
Дитина спить, і прийшли, за євангельською легендою, поклонитися йому пастухи благоговійно мовчать, але фарби так яскраві, форми так підкреслено об’ємні, люди так повні здоров’я й сили, кожна фігура і кожен предмет так наполегливо заявляють про себе, що глядач, стоячи перед картиною, менше всього думає про тиші і спокої. Картина вражає потужним прославленням фізичної сили і здоров’я. У цьому для Йорданса запорука краси людини.
Передаючи фізичне, матеріальне існування людей і речей, Йорданс не намагається вловити відвернений, духовний зміст євангельського оповідання. Він обмежується зображенням суто земної події. Невипадково кілька картин на тему “Поклоніння пастухів”, з’являються в творчість Йорданса тоді, коли у молодої дружини художника народилася дитина. Дружина і маленька донька йому служать моделями, а домашні враження допомагають реально уявити собі події християнської легенди.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)