Ще одним майстром портрета і російським художником українського походження є Боровиковський Володимир Лукич. Його перу належить безліч портретів, але нашу увагу прикував до себе портрет Катерини Миколаївни Арсеньєвої. Написаний він у 1796 році. Великим талантом автора було не тільки його вміння точно передавати риси обличчя, але і показувати характер людини на полотні.
Дивлячись на портрет Е. Н. Арсеньєвої, ми бачимо молоду жінку, десь двадцяти п’яти років. Її вираз обличчя свідчить про хорошому настрої. Вона задоволена собою і своїм життям. Тримається дуже впевнено і гордо. Високо піднята борода, виставлена вперед груди. Але при всьому цьому немає ніякої зверхності. Вона просто гарно позує автору. Лице спокійне, губи стиснуті, на щоках рум’янець. Шия і виріз декольте нічим не закриті, і ми можемо побачити світлу красиву шкіру. Також оголені руки, схрещені перед собою. На одній руці красиве прикраса у вигляді браслета, а в іншій Катерина тримає жовте яблуко. На ній надіто дуже красиве, з легкого, майже прозорого матеріалу сукню. На голові красива плетена шапка, з-під якої, на спину падають золотистого кольору кучері.
Портрет малювався на вулиці, так, видно, що дівчина сперлася на камінь, а позаду неї розкривається гарний вид. З одного боку, зелень дерев, а з іншого красиве пишне небо. На цьому тлі Катерина Арсеньєва виглядає ще більш жваво і чудово. Її губи зігнулися в м’якій, грайливій посмішці. Темні очі дивляться дуже кокетливо. І вся її постать притягує до себе погляд.
Вдивляючись у картину “Портрет Е. Н. Арсеньєвої” Володимира Боровиковського, видно, наскільки яскраво він зобразив саму дівчину і вже більш приглушеними кольорами намальований вид ззаду. Так, ще більше нам здається, що це жива людина, що сидить перед нами, і от-от щось скаже. Така реалістичність зображень притаманна саме Ст. Л. Боровиковському.
