Відгриміла Велика Жовтнева революція. В історії людства відкрилася нова глава, писати яку були покликані сповнені віри і рішучості ентузіасти-переможці. Потрібно вирішувати непрості завдання – розбудовувати нову державу, налагоджувати нове життя і суспільні відносини, створювати нове, що відповідає завданням епохи, мистецтво. Всі свої творчі сили, мальовничий досвід і палаючу душу віддав революції з перших її днів академік живопису С. Малютін. Добре відомий у світі мистецтва ще дореволюційної Росії, він вніс великий внесок в розвиток радянської живопису.
С. Малютін не просто писав картини, він також вів активну культурно-просвітницьку й організаційну роботу. Серед інших його досягнень була і організація Асоціації художників революційної Росії, створена в 1922 році. За перший же рік існування АХРР Малютін написав одну з найбільш значних своїх картин – “Портрет письменника Д. А. Фурманова”.
Велика епоха вимагає відповідних героїв, людей нового часу. Д. А. Фурманов був саме таким – людиною, в образі якого нерозривно поєднувалися і доповнювали один одного затятий відданий своїй справі революціонер і письменник, представник духовного світу, світу мистецтва. Фурманов був комісаром легендарної дивізії Чапаєва, написання роману про якому він присвятив своє післяреволюційний творчість. Скромний і шляхетний чоловік, мужній і хоробрий воїн, мудрий і талановитий письменник – таким побачив його художник. Таким він прагнув показати його, працюючи над портретом письменника.
На момент написання картини Фурманову було всього тридцять один рік. По-хлоп’ячому світлий і натхненний молодий письменник: відкрите обличчя, добрі, дивляться в саме серце, очі. Серйозний, він сидить перед глядачем у спокійній, природній позі, поклавши на коліна портфель і затиснувши в правій руці олівець. Немов письменник всього кілька хвилин тому працював над романом і зараз знову повернеться до творчості. Тепла, скромна палітра кольорів і відтінків, м’які форми без різких обрисів і граней, композиційна врівноваженість – і перед глядачем розкривається наповнений чистою гармонією образ.
У кожному портреті головне – правильно розставити акценти. Для Малютіна важливою першорядним завданням було привернути увагу до обличчя і рук письменника. Художник захоплюється гордо посадженою головою Фурманова з ясним відкритим чолом, розліталися бровами, тонким овалом особи, красиво окресленим ротом і вольовим підборіддям. Але захоплення викликано не стільки фізичною красою, скільки ховаються за зовнішністю ліричного героя мужністю, непохитною волею і твердою силою. Дивлячись на один тільки портрет і не маючи можливості бути знайомим з Фурманова особисто, глядач неодмінно побачить людину з багатим внутрішнім світом, щирого, чистого і героїчного.
Якщо особа відкриває глядачеві Фурманова як творчу особистість, то руки видають у ньому невтомного робочого безстрашного солдата. Ретельно виписані широкі плечі, великі міцні кисті рук здатні тримати не тільки олівець, а якщо потрібно, то і лопату, і гвинтівку.
Фон картини, накинута на плечі шинель показані художником узагальнено, стримано в плані колориту. І лише яскрава червона стрічка на грудях приковує до себе погляд. Це – орден Червоного Прапора. Нагорода не випадково виділено Малютиним на скупому за кольором загальному тлі – бойовий комісар Фурманов отримав поранення на фронті, але роботу над романом “Чапаєв” не залишив.
На жаль, доля відміряла письменнику коротке життя. Хто знає, які великі твори він би ще написав, не пішовши з життя у віці тридцяти п’яти років?
Фурманов пішов з життя через чотири роки після написання портрета, у віці тридцяти п’яти років. В пам’яті людей він залишиться скромною людиною, талановитим письменником і відважним комісаром. Яким він був за життя, яким зобразив його Малютін.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)