Переказувати міф про титана Прометея, який викрав у богів вогонь і подарував його людям, немає особливої необхідності. Цей міф недарма належить до числа найбільш відомих і улюблених. Образ
Прометея неодноразово надихав як художників, так і письменників, а з ХХ століття знайшов міцне місце в світовому кінематографі.
Читаючи про муки Прометея, мимоволі очікуєш, що вони будуть в тій чи іншій формі показані, відтворені в черговому творі мистецтва. На картині французького художника Гюстава Моро, втім, ніякого нальоту натуралізму немає. Картина скупа і лаконічна в плані використаних автором виразних засобів.
Фон – жовто-коричневий, колорит – темний. Постать Прометея, природно, є смисловим центром всього твору. Те, що він практично повністю оголений, не викликає подиву, – все-таки в Греції існував культ оголеного людського тіла, причому тіла саме чоловічого. Так і складний Прометей чудово, пропорційно.
Ніяк він не нагадує мученика, навіть ланцюгів, якими Зевс наказав прикувати неслуха волі богів до скелі щось не видно. Тільки на щиколотках кайдани вгадуються. Збоку вже сичить орел, який готується виклювати печінку Прометея. А в погляді останнього раніше читається непохитна рішучість стояти до кінця і ні в чому не каятися.