Такі картини яскраво демонструють приналежність Попової до конструктивізму, біля витоків якого вона стояла разом з братами Весниними, А. Родченко, Ст. Степанової.
Подібні побудови складені з вертикальних або похилих ліній, горизонталей, що перетинають один одного, немов ширяють у безповітряному просторі. Створюється враження, ніби Попова прагне зрозуміти суть Всесвіту і зробити спробу освоєння 4 вимірювання.
Інший тип композиції включає рухомі спіралі і кола.
До фарбі Попова додавала металевий порошок, а в якості текстури вибирала фанеру, а не полотно. Визначальну роль відіграє колір. Але завдяки співвідношенню головних енергетичних почав, існуючих в світі, створюється гармонія. Ці начала – відцентрова і доцентрова сили, втілені в пересічних під прямим кутом лініях і площинах.
Сама художниця турбувалася, що такі роботи будуть сприйматися глядачем просто як частину безпредметного мистецтва, і наполягала на тому, що це лише проміжний крок на шляху до сфері дизайну та інженерії.
