Американський художник Джеймс Уістлер, так само як і імпресіоністи, бажав відобразити на полотні то ледь вловиме і така чудова мить, якими так багатий реальний світ. Поділяючи вчення Шарля Бодлера про синестезії, він знаходив у цьому процесі багато спільного з прослуховуванням музичних творів. За аналогією з ними художник давав своїм роботам незвичайні назви зразок “Симфонія” або “Імпровізація” а особливу музикальність образів підкреслював гнучкістю ліній і плавними колірними переходами.
Незважаючи на те, що творчість Уістлера близько до імпресіонізму, його важко віднести до даної школи. Він був, швидше, самобутнім художником: любив експериментувати і синтезувати прийоми з різних напрямів і течій, не віддаючись цілком ні одному з них.
Ніжна і зворушлива композиція “Симфонія у білому № 1: дівчина в білому” – це один з трьох ноктюрнов із зображенням дівчат у світлому одязі. Картина виставлена в Салоні знедолених в 1863 році, викликала сміх і кпини критиків. Глядачі не прийняли таку неординарну живопис.
Позувала Художнику ірландка Джоанна Хиффернан. Для неї ця робота в якості моделі була дебютом. Вістлер захоплювався Джоан та її рудим волоссям до такої міри, що, працюючи над полотном “Уоппинг”, мріяв якомога швидше продовжити писати портрет. Згодом ефектна ірландка стала його коханою.
Вовчий оскал дисонує із загальним настроєм картини і контрастує з сумним і трохи переляканим обличчям Джоани. Лілія в руках дівчини символізує собою символ чистоти та благородства.
