У ранніх картинах Сіслея, відчувався вплив Добіньї. Надалі він перебував під враженням від творчості Коро. Але з часом новий підхід до зображення природи, який художник спостерігав у роботах своїх друзів, і насамперед у Моне, став дещо змінювати і його стилістику. Поступово в творах Сіслея мазок ставав все різкіше і контрастніше, вносячи впевненіші, але сумні нотки, а ніжність і ліризм звучали вже не так яскраво виражено.
Наприклад, полотно “Сіна під Буживалем” викликає суперечливі емоції. Його ліва сторона представляє невелику набережну з зеленими деревами, які тягнуть свої віти до неба. У тіні крон стоїть молодий чоловік, який спостерігає за пришвартувався тут же яхтами і човнами.
Вся композиція цієї частини навіває легке лірично-споглядальний настрій, який різко контрастує з правою стороною полотна. Там – сіре, похмуре небо, повторене у відображенні, і нечисленні будиночки на іншому березі річки, чітко виділяються на тлі безкрайнього хмарного неба. Цей водний пейзаж обдає холодом, в ньому відчувається втомлена смуток автора.