Миколи Костянтиновича Реріха як тонкого художника і цінителя краси притягували складні, великі образи, чи то гірські вершини або герої духу. У творчості Реріха присутній винятковий цикл живописних робіт.
Художник створює серії “Святі гори” серії, що зображують подвижників духа, святих. Зображення святих, героїв духа показує, на яку висоту може піднестися дух людини, який незламної і сильною може бути віра. Вершини гір і вершини людського духу – ось ключові мотиви творчості Реріха. Микола Реріх створює чимало картин, пов’язаних даною темою, однією з яких по праву можна вважати полотно “Святий Сергій Радонезький”, написаний у 1932 році.
Нелегке завдання стояло перед художником – втілити образ святого. В даній роботі художник навмисно відходить від вікових традицій і релігійних канонів зображення. Лагідний спокій читається в образі Сергія Радонезького. Це справжній символ великої духовності і моральності. Створюючи подібні великі полотна, художник допомагає нам більш вдумливо і з трепетом ставиться до образів великих історичних особистостей, звернутися до описів життя і справ святих, заради просвітлення власного життя і пошуку істини.
Реріх особливо цінував явище такого святого, як Сергій Радонежський. Цього образу художник присвятив не один картинний сюжет. Полотно “Святий Сергій Радонезький” написано в 1932 році і в даний час зберігається в Третьяковській галереї.
Художник зобразив Святого Сергія як центральний персонаж, крупно, об’ємно і у весь зріст. Реріх лише частково дотримується традиційну для іконопису манеру зображення. За тонкою, високою постаттю святого виписаний російський монастир. Яскравий образ монастиря виписаний відкритими, нетрадиційними для ортодоксальної, канонічної живопису квітами з використанням відтінків рожевого і жовтого.
Монастир символізує радість прославлення вчення святого, світлу радість учнів, які прославляють велике слово Сергія Радонезького. Фрагментарно зображені йдуть воїни з чином святого. Цей образ нагадує нам про історичну зустріч святого Сергія і Дмитра Донського перед Донським побоїщем. Трохи пізніше Куликовська битва виявилася великою перемогою, яскравим прикладом сили духовного початку російського народу і його віри.
Зображення Всевидючого Ока на самому верху полотна являє собою древній божественний знак. Вся картина точно підпорядкована цьому великому божому світопорядку, пристрою всього світу подібно до святилища. А сам Сергій Радонезький тримає перед собою храм – символ духовного відродження Росії. Росія укладає в собі цей великий образ храму, а знак святої трійці на матерії святого покликаний оберігати і направляти Росію до світла в трьох часових вимірах.
У нижній частині полотна виведена красивим старовинним орнаментально-декоративним виглядом листа напис, зміст якої показує силу передчуття Реріхом наближаються неминучих і страшних випробувань для Росії. Незважаючи ні на що художник вірив у свою країну, яка не брала творчість Реріха аж до самої смерті художника в 1947 році. Проте він до кінця вірив у майбутнє велич Росії, цінував велике минуле рідної землі.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)