Яскрава і насичена картина К. Ф. Юона “Святковий день” наповнена життям і невичерпною енергією. Сніг уже зовсім розтав і на вулиці теплий погожий весняний день. Земля відійшла від зимового холоду, а на деревах з’являються перші листя. Сонце вже добряче припікає, і жителі намагаються частіше виходити з дому і радіти довгоочікуваного тепла. Тим більше є привід – церковне свято. Тому всі люди йдуть до Успенського собору.
Церква залита сонячним світлом і це додає ще більше святкового настрою. На майданчику біля собору багато людей. Ось чоловік стоїть біля огорожі і чекає когось. Хтось вже поспішає додому, хтось прийшов і заходить в церкву, а хтось зустрів знайомого, з яким давно не бачився і зупинився поговорити. Але всі йдуть в одне місце, в собор, де напевно проходить служба, приурочена до весняного свята. Йдуть і багаті, і бідні, у релігії немає такого поділу, перед Богом всі люди рівні.
Кожна жінка одягнена в довгу сукню, поверх якого одягнене пальто, адже ще не так жарко. На голові хустку або якийсь інший головний убір. Чоловіки одягнені в костюми і кашкети. У всіх одна мета в цей святковий день: відвідати собор і відстояти службу. Всі прийшли жителі віруючі і сподіваються на Господа Бога.
К. Ф. Юон намалював картину в цікавій техніці. У жодного об’єкта немає чітких обрисів. Навіть стіни храму, якісь розмиті. Завдяки таким нечіткими обрисами створюється відчуття, що картина рухається. Що весняний теплий повітря все рухає і наповнює свіжістю і святом. Вся картина сповнена душевної теплотою, повітрям і сонячним світлом. Художник зміг передати весняний настрій, відчуття свята і пробудження природи. Також він показав єдність мешканців провінційного містечка, яких об’єднує церковне свято.
