“Танок серед мечів” – картина російського художника Семирадського, дивовижна тим, що в ній нічого від звичного для російських художників оспівування рідної землі. Зазвичай вважалося хорошим тоном славити народ, або тонкі білі берізки, або хоча б історичні моменти. Картини ж, подібні картині Семирадського, вважалися сучасниками-передвижниками “будяком, який треба виполоти”.
На картині зображений Древній Рим і розваги знаті. В альтанці, в тіні, сидять чоловіки. Вони одягнені в білосніжні тоги, на головах у них квіткові вінки, на столику якісь страви, а сама альтанка заплетена квітами і зеленню. Чоловіки виглядають уважними і задоволеними своєю долею. Мабуть, вони патриції, які можуть собі та відпочинок в тіні, і танцівниць, і музикантш. Відпочинок яких може бути пустим і розслабленим.
Перед ними, серед увіткнуті у землю вістрями вгору мечів, танцює оголена дівчина. На зап’ястях у неї блищать браслети, у вухах сережки. Вона вигинається, спина її напружена, і вся вона виглядає натягнутою, як тремтяча струна. Їй акомпанують троє дівчат. Одна грає на флейті, другий на барабані, третя на лірі.
Але найцікавіше на картині не люди, а пейзаж, що їх оточує. За огорожею саду видно пологі гори і синій блиск моря. З неба світить ласкаве сонце золоте, яке грає відблисками на обличчях, убирає танцюючу дівчину в кращу з одягу. Воно легке, і навіть просто дивлячись на картину, можна уявити, як теплі його дотику, і як рухливі його промені. В теплі і млості літнього ранку танцююча дівчина здається німфою, а музикантки – сестрами, викраденими з лісу і привезеними в розкішний будинок, розважати багатіїв.
“Навіть якщо б на картині не було людей, вона була б шедевром” – писав один з критиків. І це вірно. Пейзаж, написаний з любов’ю і увагою, був би прекрасний і сам по собі.
