Трістан та Ізольда – легендарні персонажі середньовічного лицарського роману XII століття. Паралелі до мотивами роману є в оповідях давньосхідних, античних, кавказьких та ін., але в поезію феодальної Європи сказання це прийшло в кельтській оформленні, з кельтськими іменами, з характерними побутовими рисами. Шляхом порівняння похідних версій ряд дослідників відновив в основних рисах зміст і конструкцію “прототипу”. Трістан, королевич Лоонуа, рано осиротів і, ховаючись від підступів мачухи, потрапив у Тинтагель – до двору свого дядька, корнуельського короля Марка, дбайливо виховував його і намеревавшегося, з причини своєї бездітності, зробити його своїм наступником.
Юний Трістан надає своїй новій батьківщині велику послугу, вбивши в єдиноборстві ірландського велетня Морхульта, взимавшего з Корнуэльса живу данину. Сам тяжко поранений отруєним зброєю Морхульта, Трістан сідає в човен і пливе навмання в пошуках зцілення, яке він отримує в Ірландії від принцеси Ізольди білявої, майстерною у лікуванні. Пізніше, коли васали примушують Марка одружуватися для отримання законного спадкоємця, Трістан добровільно шукає йому наречену і привозить Ізольду. Але в дорозі він з нею випиває помилково любовний напій, який їй дала мати для забезпечення міцної любові між нею і чоловіком. На кораблі між Трістаном і Ізольдою виникає гріховна близькість. Перед весіллям Трістан переживає і звертається за порадою до свого вихователю Гуверналу. Той каже, що в першу ніч слід погасити всі свічки і підкласти до короля Бранжьену, служницю Ізольди. Так вони і роблять. Король так і не здогадався про підміну.
Трістан та Ізольда пов’язані любов’ю настільки ж сильною, як життя і смерть. Між ними відбувається ряд таємних побачень, але нарешті вони викриті та засуджені. Вони біжать і довго поневіряються в лісі. Потім Марк прощає їх і повертає Ізольду до двору, але велить Трістану віддалитися. Багато разів від покарання і смерті їх рятують вірні Гувернал і Бранжьена. Трістан їде в Англію і здійснює там ряд подвигів. У короля Британії є сини Каэрдин і Ривален, і дочка Ізольда Белорукая. Одного разу уві сні Трістан вимовляє вголос визнання любові своєї Ізольді.
Каэрдин ж упевнений, що Трістан говорить про його сестрі, Ізольді-Белорукой. Він розповідає про це своєму батькові, і той з радістю віддає Трістану свою дочку, Трістан ж не сміє відмовитись. Був влаштований весільний бенкет – проте, вірний своєму почуттю до першої Ізольді, Трістан не зближується з дружиною. В один день Трістан поранений отруєним зброєю і просить Каэрдина, сина Британського престолу відправитися до білявої Ізольді з благанням приїхати і поговорити останній раз в житті з коханою. Вони домовилися, що якщо Каэрдину вдасться привезти Ізольду, на його кораблі буде виставлений білий парус, в іншому випадку – чорний. Ревнива дружина Трістана, дізнавшись про це, в останній момент говорить вмираючому Трістану, що з’явився корабель з чорним вітрилом. Трістан повертається до стінки і вимовляє: “Я більше не можу стримувати своє життя” тричі вигукує “Ізольда, дорога!” і вмирає. Ізольда сходить на берег, лягає поруч з тілом Трістана і вмирає від горя коханому.
Їх ховають у двох сусідніх могилах по обидва боки апсиди храму в Тинтагеле, і тернина, зелений і міцний, запашний квітами, за ніч перекидається через каплицю і йде в могилу Ізольди. Тричі рубають тернина городяни і тричі він виростає. Згодом, король Марк дізнається про це диво і забороняє коли-небудь зрізати терновники. Король Марк хотів залишити при собі Гувернала з Бранжьеной, але вони не побажали залишитися. Гувернал став королем Лоонуа, спадкоємцем якого був Трістан, а Бранжьена – його дружиною і королевою.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)