На своїй картині “Українська ніч” А. В. Куїнджі зображує сільський пейзаж. Картина, немов поділена на кілька різнокольорових шматочків. У нижній і верхній частині – темрява, зліва – синій шматочок неба, а праворуч – жовтий світло місяця.
На перший погляд здається, що на нижній частині картини нічого не видно – все приховано сутінком ночі. Але, вже уважно придивившись, можна помітити невелику звивисту річку, з одного боку якої простягаються безкраї простори полів. З іншого ж боку серед буйно ростуть очеретів витягнулися вгору величаві тополі, поблискуючи своїми білими стовбурами. Подекуди проглядаються обриси зростаючих трав і чагарників. На невеликому пагорбі розташувалися українські хатки. Місяць дуже мальовничо висвітлює кілька будинків і стежку перед ними.
Виникає відчуття, що серед цього всього мороку ночі, серед темних сил, є все ж спасіння, яке прийшло у вигляді Божественного осяяння кольором. Немов сам Господь Бог послав цей величний світло місяця.
Небо, химерним чином розділене на дві смуги, виглядає страшним і трохи загрозливим. На темній її стороні то тут, то там, немов маленькі світлячки, горять зірки. Синій і чорний ділянки неба, ніби б вступають у боротьбу між собою, і глядачеві залишається тільки вгадувати, хто ж переможе. Виникає відчуття, що зустрілося добро і зло.
Автору вдалося досить натурально передати всю гаму відтінків і кольорів.
(6 votes, average: 3.83 out of 5)