Рання робота Сальвадора Дали “Венера і матрос” написана у стилі, рідко використовуваний автором. Це аппликативность деталей більше схожа на кубізм, але вже віщує зачатки сюрреалістичною ірраціональності живописця. Враження, що дарує перегляд картини, викликає емоції, як прийнято говорити “нездорового” характеру.
Спрямованість думок опускається нижче пояса і починає хвилювати умовивід про здравости розуму Дали. Судіть самі. У картині багато шматків тіл, оголених навмисне, присутня жінка і він – якийсь матрос, голодний до жіночої плоті. Венера спотворена до домогосподарки і зовсім не схожа на Богиню – красуню. Її блакитні “пропиті” очі і недбало зав’язаний бавовняний хустку нагадують будні овдовілої пралі в мильній піні. А тут ще матросик на колінах з трубкою в роті – син, чоловік, сусід чи іграшка? Пропорції тіл такого роду вже миготіли на проспектах радянського періоду з численними закликами. Ось і тут, не вистачає якої-небудь вульгарною сухий написи.
Однак Сальвадор не настільки проста, щоб просто зображати будні простолюдинів і нарікати їх Венерами. Копатися в сенсі роботи Сальвадора – все одно, що копати волу лопатою. У ній багато смислів та інтерпретацій. Уловити істину дуже важко. Тому доводиться задовольнятись бездоганним листом і блакитною палітрою картини. Лист Дали сухе, щільне, але не важкий. Воно здається природним і охайним, але не відомо скільком перекриттях піддавався кожен шар роботи.
Сюжет, здається, народився відразу і тут на полотні, як пісня – що бачу, то співаю. Тому в роботі багато вигаданого і реально існуючого – пароплав з яскравими прапорцями, хвилі, пірс, самотня дама, охмуренний матрос, праля – Венера, полуденні тіні на тілах і площинах, спека, море, забута дерев’яна конячка, птиці на гратах вікна і акуратно зав’язана гардина Тема… “Венери і матроса” не підвладна критиці з однієї простої причини – сюрреалізм дає право на відображення світу таким, яким хоче бачити його автор. А приймати Венеру такий простачкою, який підніс її Сальвадор – вирішувати глядачеві.
