Картина В. Айвазовського з’явилася після кількох його відвідин Туреччини. Враження від цієї держави були настільки яскравими, що він захотів їх відобразити їх у своїй картині. Автор кілька разів зображував на своїх картинах це місто, тому що вважав його найкрасивішим, навіть гарніше, ніж Венеція. Навряд чи хтось з художників зможе зрівнятися з ним по красі зображення морської тематики, місячної ночі.
На картині “Вид Константинополя при місячному освітленні” ми бачимо, що місто зображений з боку моря. Берегова лінія обрамляє його. На одному березі стоїть мечеть, а на іншому видно палацові силуети цього старовинного міста Сходу та інші всілякі будівлі. Місячне освітлення робить небо золотистим, і висвітлює не тільки будівлі на березі, але й море. На небі видно рідкісні хмари. На водній гладі виразно видно місячна доріжка, яка виглядає дуже красиво. Місяць світить дуже незвичайним світлом. Зазвичай її зображують відтінками білих і блакитних квітів, а на цій картині вона має червоно-оранжевий відтінок. Скоріше, таке можна побачити при заході сонця.
Автор неодноразово вдавався до морської тематики і дана картина – черговий його шедевр. Дуже незвично поєднання кольорів, яке використовує художник. Він показує небо не чорного кольору, незважаючи на те, що на півдні це характерно. Автор зображує його темно-сірим, тому що місяць освітлює його. По морю пливе корабель і кілька човнів, які дуже гармонійно виглядають на фоні віддалених берегів. Від них йде невелика брижі по морю. В цілому картина зображена, ніби в тумані. Обриси будівель трохи розмиті, неясні.
Картина “Вид Константинополя при місячному освітленні” дуже популярна, тому що вона зображена в серпанку таємничості місячної ночі. Вона зберігається в Державному Російському музеї, який знаходиться в Санкт-Петербурзі.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)