Гравюра “Відьма”, тут Дюрер зобразив потворну відьму, яка поспішає на шабаш. Вона лине по повітрю на міфічну тварину, в якому химерно поєднуються тулуб козла і риб’ячий хвіст. В руці вона тримає прялку або веретено, іншою рукою вона тримається за ріг козла. Причому, сидить спиною до голови цапа. Це загальноприйнята поза в “відьомської” тематики.
Відьма стрімко несеться, це підкреслено, що розвіваються за вітром волоссям і штрихуванням у верхньому правому куті. Ця відьма вже немолода жінка, некрасива. Вік залишив сліди і на обличчі і на фігурі. Весь вигляд викликає огиду.
У те, що дівчата і жінки вступають у союз з дияволами і стають відьмами, вірили навіть освічені люди того часу. З подивом читаємо ми у поета і вченого Мурнера кровожерливі рядки: “Ну, на вогнище її, і запалюйте! А якщо не знайдете ката, я не відпущу її, я краще сам розпалю багаття!”
XV століття в Німеччині був сповнений процесів спалювання відьом. У кожному місті палахкотіли вогнища, на яких спалювали нещасних жінок, звинувачених у чаклунстві і зносини з дияволом. Дюрер цілком міг бути свідком.
Описи багать, на яких спалювали “відьом”, збереглися в Нюрнберзьких хроніках. Одного разу в Швабахе, сусідньому містечку, на вогнище звели молоду дівчину чудову красуню. Перед багаттям оголосили її визнання, що вона відьма й чарівниця.
“Ні,- вигукнула вона,- я ні в чому цьому не винна! Я зізналася, тому що мене страшенно катували! Я не зробила нічого поганого”. Натовп, що оточувала багаття, здригнулася. Але кати не зглянулися. Коли її вже охопило полум’я, вона продовжувала голосно читати молитви, як повідомляє хроніка, “наскільки їй в диму і вогні вистачило голосу, наполягаючи на тому, що виконана християнської віри”.
“Ведьмовская тематика” була популярна в європейській живопису того періоду, багато видатні художники зображували відьом. Альбрех Дюрер теж повинен був враховувати смаки покупців, при цьому він не зображував шабаші або страти.
(2 votes, average: 4.50 out of 5)