У гравюрі “Жінка, зодягнена в сонце і семиголовий Дракон” Альбрехт Дюрер ілюструє главу 12 книги “Одкровення” Іоанна Богослова:
“І з’явилась на небі велика ознака: жінка, зодягнена в сонце; під ногами її місяць і на голові її вінець з дванадцяти зірок. Вона мала в утробі, і кричала від болю і мук народження.
І народила вона немовля чоловічої статі, якому належить пасти всі народи жезлом залізним; і піднесене було дитя її до Бога та престола Його.
І дано дружині два крила великого орла, щоб вона летіла в пустелю до місця від особи змія і там харчувалася протягом часу, часів і полвремени.”
Альбрехт Дюрер докладно зобразив на гравюрі всі події: Жінка, зодягнена в сонце на гравюрі зображено зліва. Це чарівна молода жінка, її голова увінчана вінцем і на обличчі немає ні тіні страху.
Внизу праворуч злісний семиглавий Дракон, який знову переслідує Жінку, але їй дані “два крила…” Переслідуючи її, дракон пускає слідом водний потік, але земля незабаром поглине його.
Богослови різних епох трактують сонце і місяць, як символи церкви і царства: “сонце над головою дружини символізує владу священства, а місяць під її ногами означає сяйво царської влади”. Але інші богослови особливо відзначають, що в оповіданні Івана на голові Дружини знаходиться не корона, а вінець, символізує славу.
Дюрер знав з проповідей: сім голів дракона позначають сім смертних гріхів заздрість, лінь, гординю, хтивість, ненажерливість, лють і скупість. Тим огидніше зробить він їх обличчя. Спотворені морди – верблюжа, кабаняча, левова, песья і ще трьох невідомих звірів, разинутие пасти, витягнуті мови, щетина, луска, зазубрені рогу, шиї, звиваються, подібно зміям, гострі кігті, тіло плазуна, але на котячих лапах, величезний голий хвіст, перетинчасті крила – тут поєднано все, що може викликати почуття страху і огиди – “Семиголовий дракон”.
Кожній шиї він надав свій вигин, кожній голові особливий поворот, об’єднавши їх загальним ритмом. Вийшло щось надзвичайно складне, але не грізне, а несподівано вишукане і цікаве. Докладне перерахування виявилося надмірним. Таємниче повинно бути недомовленим.
Але так як йому потрібно було зробити зримими Сонячну жінку і дитину, він змалював їх як Марію і Христа. У цьому він слухняно слідував традиції – один з прикладів того, скільки в його “Апокаліпсис”, серед нового, небувалого, ні в одного художника ще не з’являвся, старого, пов’язаного з мистецтвом попередніх десятиліть і навіть століть.
