У цій картині відтворено не один кумедний епізод: досить поглянути на позу обуреного ревнивця на лавці або на розтягнулося на льоду потішного персонажа на другому плані. З дивовижною майстерністю художник “зафотографував” кілька таких “стоп-кадрів”.
Кожна сценка як би укладена в свою власну рамку з дерев’яних стовпів і перекладин. Кукольность яскравих фігурок сусідить з вічною природою, які написані з поетичною ліричністю.
Самотня фігурка замикає перспективу довгої алеї праворуч, і на тлі білого снігу і західного неба зовсім як у Брейгеля промальовані прозорі крони дерев з голими гілками.