Айвазовський був справжнім майстром пейзажу. Кожна його картина – справжнє відкриття краси російської природи.
Сьогодні ми всі кудись поспішаємо і просто не встигаємо зупинитися та помітити особливу чарівність навколишнього світу. Художник допомагає нам зрозуміти, що справжню велич приховано в цілком буденних картинах.
Айвазовський зображує зимову природу. Це справжня казка. У центрі картини – дорога. Вона ще практично непокрита снігом. Можна припустити, що це рання зима. По боках дороги височіють дерева. Вони вже встигли причепуритися в зимові шуби. Сніг лежить на кожній гілці і створює враження якогось дива.
Айвазовський справжній майстер. З допомогою вмілого підбору кольорів йому вдається передати особливу красу зими. Пухнастий сніг вражає. Він вкрив дерева цілими шапками, витканими з мільйонів сніжинок. Якщо ви думаєте, що для зимового пейзажу необхідний в основному білий колір, то помиляєтесь.
Художник використовує на своїй картині відтінки білого, сірого, блакитного, рожевого і навіть чорного. В результаті йому вдається передати особливу чарівність природи і дзвінку тишу. Його полотно неймовірно жваво. Здається, ще мить, і ми відчуємо подих зимового вітру і почуємо шерехи лісу.
По дорозі йдуть двоє. Живописець детально їх не прописує. Можна лише припустити по контурах фігур, що це чоловік і жінка. Вони вирішили відправитися на прогулянку, щоб насолодитися приємним морозом і побачити всю красу цього куточка природи.
Величне небо панує над усім цим мовчанкою. Воно практично зливається з пухнастими кронами дерев. Айвазовський зображує його блакитними, синіми і рожевими тонами.
Картина вся осяяна світлом. Ми відчуваємо, що Айвазовський не просто милується природою, але і хоче передати ці почуття нам.
(4 votes, average: 4.00 out of 5)