Одне з найбільш відомих творів Ель Греко пізніше полотно “Зішестя Святого Духа” . Динамічна композиція розгортається знизу вгору, що характерно для пізнього періоду творчості Ель Греко.
Особливої уваги заслуговує характерний для пізнього Ель Греко тип судомного руху, як би від пропущеного заряду електричного струму; структура образу будується на зіставленні руху і застиглості, заціпеніння і одухотвореності, безмежності і замкнутості. Проте зовні ефектна картина написана немов з холодним серцем і не робить сильного враження.
Ель Греко, не відступає від традиційного зображення євангельського сюжету зішестя Святого Духа. Також традиційно Дух Святий зображений у вигляді голуба. Центральне місце в композиції займає Марія, благоговійно возведшая очі вгору, в оточенні інших учнів Христа. У вузькій темній комірчині, збилися в тісний гурток, в скорботі і гоніння, вони залишилися вірні велінням Господа “не відлучатися з Єрусалиму”, де вони піддавались найбільшій небезпеці від тих, хто розіп’яв їх Вчителі. Але сталося найбільше чудо – сила Святого Духа почила на кожному з них, з’явившись у вигляді вогненних язиків.
Припускають, що другий праворуч апостол – автопортрет Ель Греко. Це ж особа фігурує на задньому плані в картині “Заручення Богоматері”, ймовірно, останнього твори майстра.
Існує також припущення, що картина “Зішестя Святого Духа” була доопрацьована іншим художником, бути може, Хорхе Мануелем, сином Ель Греко.
