Ні, що не кажи, а все-таки жінка завжди була, є і залишиться невичерпним джерелом натхнення для поетів, художників і музикантів, тобто для людей творчих професій. Навіть якщо образ реальної жінки різко розходиться з тим, що виникає в мистецтві, – не біда! Вона зробила головне – дала поштовх, розбудила дрімаючі таланти, що вже давно шукали свого виходу з-під спуда побутових проблем.
Клод Моне був одружений двічі. Його другою дружиною стала вдова колекціонера живопису і палкого шанувальника таланту основоположника імпресіонізму – Аліса Ошеде. І якщо більшість пейзажів Моне, до яких художник мав особливу “слабкість” цілком обходяться без присутності людей, для дружини він зробив виняток. Літо, запашний, квітучий сад, жінка, зручно розташувалася в кріслі-гойдалці біля столика.
Ось, власне, і все. Що ж так непереборно притягає до цієї картини? Звичайно, майстерність автора, кольорова насиченість і та характерна “серпанок” чи пелена, що відрізняє Моне серед інших побратимів з імпресіонізму. Моне намалював дружину в легкому літньому сукню білого кольору, у витонченій капелюшку. Їй вельми затишно в тіні розкинулися гілок. Поруч – радують око квіти.
(2 votes, average: 4.00 out of 5)