Портрети Джорджоне є своєрідним синтезом ідеального і живої конкретної людини. Один з найбільш характерних – його чудовий портрет Антоніо Броккардо. У картині безумовно, точно і ясно передані індивідуальні портретні особливості благородного юнака, але вони явно пом’якшені, підпорядковані образу досконалої людини.
Невимушено вільний рух руки юнака, енергія, яка відчувається в напівсхованому під вільно-широкими шатами тілі, благородна краса бледносмуглого обличчя, голови, схиленої на міцній і стрункої шиї, краса контуру пружно окресленого рота, задумлива мрійливість глядящего вдалину і в бік від глядача погляду – все це створює повний благородної сили образ охопленого глибокої, ясно-спокійною думою людини.