Важливу роль на картині Нестерова М. В. відіграє пейзаж, який досить емоційний, відповідає настрою героїв. На задньому плані ми бачимо бліде біло-жовте небо. Основним кольором на картині є жовтий, так, що можна припустити, що це рання осінь.
Далеко зображена дерев’яна церковця, два блакитні куполи якої схожі на волошки, зростаючі на зеленому лузі. За нею видніється невелика село, а за селом – безмежний простір. Недалеко від церкви знаходяться городи. Темно-зелені посіви чимось нагадують капусту. По боках зображені густі ліси, вони немов обрамлюють картину, надають їй глибину. Зліва вигинами протікає маленька річка.
На передньому плані автор зобразив отрока Варфоломія і старця. Хлопчик з захопленням і величезною увагою дивиться на ігумена. Видно худоба хлопчика: виснажене обличчя, синці під очима. Його світло-русяве волосся гармонійно поєднуються з квітами дерев і поля. Дитина молитовно склав худющі і тоненькі ручки. Спина і коліна у нього трохи зігнуті, він має намір схилитися перед старцем. На хлопчика проста селянська одяг білого кольору. Автор хотів показати чистоту дитячої душі.
Перед дитиною стоїть старець. Капюшон приховує його обличчя, а також всю голову, видно лише частину сивої бороди старого. Вона говорить про те, що перед хлопчиком стоїть старий мудрець. Навколо його голови – німб, який практично розчинився в жовтому кольорі дерев. В руках старець тримає скринька з просфору. На ньому був надітий чорний плащ і накидка з червоними хрестами.
Пейзаж на картині реалістичний, але в зображених постатей видно мотив казковості. Твір викликає почуття смутку і спокою. Автор показав чистоту і красу російської природи.
