Картина “Базарний день в старому місті” за своїм художнім достоїнствам може бути поставлена поруч з багатьма роботами Б. М. Кустодієва, С. В. Іванова, А. П. Рябушкина, народженими глибокою любов’ю до російського фольклору. Простий побутовий епізод художник зробив приводом для барвистого розповіді про стару провінції.
У монастирських стін шумить строкатий базар. Піднімаючись сонце золотить морозну серпанок. Під навісами, густо запорошенними блакитним снігом, на прилавках лежить червоний товар. Гуде строката юрба, товчуться біля лавок статечні дядьки і гомінкі баби, спритні прикажчики. Немов квітник розкинувся на білому лузі: жіночі шалі, хустки, полушалки, каптани, шуби, армяки, кожухи, шапки, скуфьи, клобуки – усе блищить, горить, рухається, і здається, мідний гул пливе над монастирем.
Потрібного емоційного враження художник досягає не вирисовиванием численних деталей, якими досить легко зацікавити глядача в історичному творі, а передачею в першу чергу загальної атмосфери події, настрої даного історичного моменту. Примітна ще одна риса, характерна для даної роботи і для манери Горюшкина в цілому: він не прагне натуралістично точно передати фактуру предметів, але завжди домагається того, щоб її можна було вгадати в чіткій колірної характеристики.
Завдяки цьому ясно відчуваєш і виблискує золотим шиттям парчу, і ніжну глибину оксамиту, і грубу шорстку овчину. Дзвінкою, багатоголосої, урочисто-яскравою бачив Горюшкін-Сорокопудов старовинну життя, милувався їй, захоплювався і ці свої почуття повно, на весь голос втілював у картинах. По книзі Ю. Нехорошева “Іван Силич Горюшкін-Сорокопудов”
