На полотнах Мері Кассат образи жінок передані досить стримано: художниці вдавалося знімати лише ту частину їх життя, яка була визначена засадами буржуазного суспільства. Як їй импрессионистке було б цікаво пошукати більш цікаві сюжети, наприклад в нічних закладах французької столиці, але, будучи старомодній дамою, вона була змушена задовольнятися вітальнями своїх друзів і театральними ложами.
На картині “Чаювання” зображена зовсім буденна сцена – традиційний домашній прийом. Глядач опиняється в затишній вітальні з нічим не примітною обстановкою. Елегантність сцени підкреслюється лише контрастом срібного сервізу, яскраво і святково сяє на тлі матового порцеляни. Молода миловидна жінка зайшла на чай. Швидше за все, вона кудись поспішає, тому що сидить за столом в капелюшку. Тим не менш саме її обличчя стає своєрідним центром полотна. Воно наполовину закрито чашкою, глядачеві залишаються видно лише очі.
Однак навіть по них можна скласти враження про характер персонажа. Пильний погляд жінки, спрямований у бік, говорить про шпильки натури і її любов до світських пліток як до одного з приємних розваг. Відставлений убік мізинця видає мелкобуржуазное походження.
Жінка зліва, відкинувся на спинку дивана, – це старша сестра Мері Лідія, уражена смертельною недугою. На її обличчі помітні легка печаль і статечна безвихідь.
