Кілька століть тому, сучасні Василю Перову Митищі славилися смачної кришталево чистою водою своїх джерел. Тамувати спрагу тут доводилося самій Катерині II, якій місцева вода настільки припала до смаку, що імператриця навіть видала указ про будівництво водопроводу Митищі-Москва. В цілому, пити чай в Митищах вважалося гарним тоном.
Між тим, картина Ст. Перова зовсім не прославляє любителів подібних чаювань. Художник не раз зустрічав самовдоволено попивають чай важливих ченців, обірваних жебраків і калік, яких проганяли від садиб служниці. Майстер у своїй роботі перш за все прагнув описати реальне життя, викрити і висміяти вади, укорінені в російському суспільстві XIX століття. Підсумком копіткої роботи і стала картина “Чаювання в Митищах, поблизу Москви”.
Перед глядачем відкривається вид на тінистий куточок саду. Тут, сидячи за накритим візерунчастими скатертиною столом, чинно попиває з блюдця свіжий чай важливий раздобревший чернець. Переливається блиском на сонці гарячий самовар, гарний чайничок готовий у будь-яку хвилину подарувати дорогому гостеві ще чашку ароматного напою, чекають своєї години сухарики та інші чайні страви. Навколо ченця, прагнучи йому догодити, метушиться дівчина. І ось, коли до столу священнослужителя підходить одноногий сліпий каліка-ветеран зі своїм босоногим хлопчиком-поводирем, господиня недбало відштовхує жебрака, щоб той своїм виглядом не завадив трапези ченця.
На полотні знайшла відображення неприваблива сторона реальному житті. Ті, кому понад зумовлено проявляти милосердя, любов до ближнього і доброзичливість, на ділі виявляються черствими, які дбають лише про власне благо і задоволення. Ситий широколицій чернець не поспішає подати милостиню, а невимушено продовжує пити чай, насолоджуючись відпочинком і увагою господині, також байдужою до чужої біди і слабкості. Не поспішають втішити жебрака і двоє інших священиків. Один зайнятий розмовою з літньою жінкою, другий – попиває чай. А простягнута до просить жесті рука каліки так і не знаходить підтримки і опори.
Виконана в сіро-коричневій гамі картина, з фотографічно точного промальовуванням жестів, міміки і поз персонажів, викривальним злободенним сюжетом справила незабутнє враження на мислячих сучасників і зробила Ст. Перова відомим сатириком-жанристом.
