Картина складна і примхлива як композиційно, так і з точки зору постановки світла. Ми бачимо кімнату з великим вікном, що виходить на море або озеро. Водну гладь з човном на ній, горби на обрії. На першому плані – масивне дерев’яне крісло, в якому, спиною до глядача, що сидить художник з пензлем у руці.
Перед ним мольберт, але ми не бачимо, що саме він малює: мольберт розгорнуть “проти світла”. Сама фігура Дали хоча і знаходиться на першому плані, але з-за примх освітлення випадає з фокусу глядацької уваги. Таким чином, логічний центр композиції зміщується до середнього та заднього планів. Перед художником на невисокому стільці сидить Гала. Її ми теж бачимо зі спини. На ній матроська блуза, руки складені на колінах. Її осяває падає з вікна світло. На дальній стіні висить дзеркало в масивній рамі темного дерева. Те, що в ньому відображається, – і є осередок композиції.
Дзеркальна поверхня показує глядачеві особи художника і моделі. Ми бачимо, що шия Гала прикрашена кількома рядами бус. Бачимо гарний вираз її обличчя і напружене увагу на особі самого Дали. Бачимо зворотний бік мольберта з перехрестям рейок. Темне дерево меблів, темні силуети, світла тканина одягу і блакитний прозорий світло морського узбережжя – чарівність цих контрастів притягує глядацьку увагу, а фокусом цієї уваги управляє примхлива фантазія художника.
