На картині зображено звичний для Левітана легкий лісовий пейзаж: природа, ліс – знайомий образ з дитинства. Ось і автор спробував передати всю радість торжествуючої природи літа. Вона поспішає жити, так як літній період швидкоплинний, на жаль.
Хто б не хотів опинитися в такому лісі! Можна відчути аромат луки: красиві волошки, дзвіночки, кашка, ромашки. Складається відчуття, що якщо простягнути руку, то можна нарвати цих квітів, зібрати букет або зв’язати вінок на голову, як у дитинстві.
Недалеко, за лугом простягається лісова дорога – досить широка піщана дорога. Напевно, не так часто тут можна побачити коляски з кіньми. По цій доріжці добре бродити в літніх сутінках або, навпаки, рано вранці, коли роса буде лоскотати ноги.
На задньому плані, за лугом зображені соковиті зелені дерева. З правого боку стоїть одинока берізка і росте великий кущ. Далі, за дорогою, можна побачити густий величезний ліс, який кишить великою кількістю ягід і грибів. Напевно, кожен з нас ходив у такий ліс за грибами і ягодами. Тут можна зустріти білку або зайця. Можна просто полежати на траві, викинути з голови всі думки, спостерігати за хмарами на небі.
А небо було чисте й блакитне, іноді – яскраво-синє. Кілька маленьких хмарок підкреслюють легкість і завершеність природного композиції. Розглядаючи картину, можна відчути лісовий прохолодне повітря і аромат польових квітів. Шкода тільки, що не можна торкнутися рукою пахучого шматочка незайманої природи.
