При пошуку інформації про картині К. Васильєва “Навала” ви неодмінно знайдете що-небудь про те, що в Тверській області проводитися однойменний рок-фестиваль. Під відкритим небом збираються вітчизняні рок-музиканти, серед яких і А. Васильєв з групою “Сплін”. Якщо ви володієте достатньою ретельністю і хоч щось розумієте в генеалогії, то знайдете дивовижний факт: музикант та художник – далекі родичі.
І, якщо про перший відомо достатньо, то про другий можна знайти досить скупі відомості. Так, К. Васильєв писав на особливу, героїчну тематику. Велика Вітчизняна, минуле Київської Русі, богатирський цикл – все це знайшло відображення в його особливому світогляді. Картини “Парад 41-го”, “Туга за Батьківщиною”, “Прощання слов’янки” мають майже відчутне звучання. Якщо придивитися до роботи “Навала”, то ви побачите, як майстерно художник зобразив страх втрати і надію на краще, людську віру і безвір’я.
Основні мотиви картини “Навала” – це почуття страху, горя і смерті. Здається, що перепони для завойовників не існує. Однак, в трактуванні автора це не тиша, а спокій. Погляди святих з давніх фресок немов попереджають про те, що завойовники, хоч і підкорили півсвіту, не зможуть захопити святу Русь.
Виношувався задум картини художником досить довго. Васильєв кілька разів переписував полотно і від первісної багатофігурною композицією із зображеною на ній битві Тевтонського ордена зі слов’янами залишився лише ідейний зміст. Були скасовані батальні сцени, залишилася лише боротьба духовна та ідейно-символічний конфлікт.
Ключовим чином для цієї роботи Васильєва є саме слово “навала”. Як правило, це визначення використовується для того, щоб позначити вторгнення ворогів в країну, причому величезної кількості ворогів. Це лексичне значення слова, яке несе в собі глибокий підтекст. Картину можна було б назвати просто “Війна”, однак можна воювати за те, що дорого за те, що свято. Сама семантика слова “війна” несе в собі печаль, жорстокість і смерть. Однак люди можуть воювати, відстоюючи свої переконання і бажання кращого життя. Слово “навала” ніяк не відображає відстоювання переконань, воно просто стає синонімом грубої безглуздою сили. Під навалою найчастіше мається на увазі неудержимость, неусвідомленість і стихійність. Крім цього, навала символізує те, що важко зупинити.
Для того, щоб краще зрозуміти ідейний зміст картини, варто згадати особливості вживання цього слова в російській мові: нашестя татаро-монгольської орди, нашестя Наполеона, навала ворогів і навіть нашестя сарани. Спробуйте вимовити ці словосполучення вголос, і ви зрозумієте, що сказали про сильний, страшний і невідворотна подія.
Розглядаючи колористичні особливості “Навали” неможливо не помітити, що головний колір на картині – сірий. Цей відтінок забарвлює землю, багаття, хмари і навіть образи святих. Як правило, сірий – це сумний, сумний і сумний символ людського життя. Психологічні особливості сірого кольору полягають у створенні стану смутку, печалі і смутку. Тільки цей відтінок здатний створити гнітючий настрій і відчуття тяжкості. Сірий – це монотонність, трагічність і невимовна печаль.
Грозові сірі тони картини не можуть не нагнітати депресивний стан. Та і йому є, звідки з’явитися: руїни на тлі свинцево-сірого неба, лики святих з нелюдською мукою в очах. Все полотно охоплено єдиним слуховим чином – тишею, причому важкої і зловісної. Єдине, що чути в безмовності – це марш ворожого війська по дорозі.
Васильєв ніби підштовхує нас до поділу світу на дві частини. З правого боку він зображує військо загарбників, точніше, полчища. Вони здаються нескінченними і заполонили собою частину цього світу. Зліва ми бачимо руїну, яка торкнулася і одну з головних людських святинь – храм. Подивіться на небо: воно сіре з відтінками синього і брудними фіолетовим розлученнями. Там, де видно просвіт між хмарами, проглядають бліді, навіть мертвотно-бліді відблиски.
На полотні перед нами всього два символи. Оплотом віри і надії Русі залишається зруйнований Успенський собор Києво-Печерської лаври з залишками ликів святих. Вони суворо зімкнули губи і підносять молитви до Бога, сподіваючись на те, що він збереже життя людям. Другий символ – це руйнування, який відображає залізна орда загарбників.
Зруйнований храм у “Нашестя” – саме по собі страшно. Васильєв пише зганьблену святиню, яка колись давала людям моральну підтримку, розраду і надію на краще життя. Храми, як відомо, завжди були у свідомості російської людини важливою частиною його культурної спадщини, оскільки зводилися на честь важливої події і були значущими для історії. Тепер від нього залишилися лише німі свідки – фігури святих, що символізують не тільки всеобъятную скорбота, а й духовну силу людей. Християнські мученики на тлі навали – це не просто лики, це – судді, які віддають кожному по його діям.
Картина Васильєва створює настрій, але не дає відповіді на багато питань глядача. Наприклад, вона не скаже, чому полчища завойовників рушили на Русь, але загострить почуття справедливості. Глядач мимоволі починає вірити в її торжество, в те, що народ може вистояти навіть у найстрашніше для нього час. Багато хто, незважаючи на створену художником атмосферу страху, не відчувають його, а навпаки, знають, що скоро все закінчитися. Є, звичайно ж, біль за своїх близьких, за руйнування і смерті, але образи християнських святих здатні подарувати надію: якщо вони вистояли, вистоять і люди.
Картина “Навала” дуже важлива для виховання не тільки патріотичних почуттів, а й для зміцнення віри. Як правило, вона надихає на багато чого, а людину, яка вірить, перемогти неможливо.
Інший аспект “Навали” – це застереження. Полотно Васильєва показує, що завойовники вторгалися на Русь і можуть зробити це знову. Художник закликає нас замислитися про майбутнє, особливо в умовах сучасного, далеко не мирного часу.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)