Художній стиль пізнього Ель Греко унікальний і динамічний. Його характеризує явне рух від натуралізму до містичної проникливості. Посилилася тяга художника до подовження і спотворення людських фігур, при цьому змінилися розміри самих полотен – вони зросли у висоту і “стиснулися”. Колір Ель Греко стали холоднішими, а світ – ще драматичніше. Все частіше освітлення на картинах Ель Греко виглядало неземним.
Манера письма як би звільнилася від встановлених правил, в ній панувала експресія. Кращим прикладом цих змін можна вважати картину “Непорочне зачаття”, написану в 1607-13 роках для церкви Сан-Вісенте в Толедо. У своїй книзі, присвяченій творчості художника, Філіп Траутмен писав, що ця картина є “можливо, самої экстатичной у всій історії живопису”.
