Невільна Росія завжди жила з оглядкою на мистецькі й журналістські авторитети, уважно вдивлялася в очі всяким голосно заявив про себе – чи не цей месія? Чи Не цей відкриє найголовніше? Зображення знаменитих письменників, музикантів, живописців були надзвичайно популярні.
Сєров знав когось із них досить коротко, а був знайомий практично з усіма, – російська художня еліта того часу являла собою дуже герметичний світ. Художник зобразив багатьох видатних діячів російської культури – всякий такий портрет є спробою “стерти випадкові риси” і за маскою “світськості” побачити істинну людину, “розкрити” серцевину його характеру.
Наскільки різними виявлялися результати цих спроб, допоможе зрозуміти порівняння двох робіт – “Портрета поета Бальмонта К.”, 1905 з печаткою “натхненності” на чолі героя і сквозящего мудрістю і втомою “Портрета письменника Н. С. Лєскова”, 1894 .
