“Та хіба знайдуться на світі такі вогні, муки і така сила, яка б пересилила російську силу!” І Гоголь знав це, і Лермонтов, і Пушкін – знали всі провидці російських шляхів, російської слави. Достоєвський не раз говорив про непереможність російської. І ще сказав: “Могутня Русь! І не те ще виносила. Та й не таке призначення та мета її, щоб даремно повернулася вона з віковою своєї дороги, та й розміри її не ті.
Хто вірить в Русь, той знає, що винесе вона все рішуче, навіть і питання, і залишиться в суті своїй таковою ж прежнею, святий нашої Руссю, як було й досі, і як не змінився б, мабуть, вигляд її, але зміни вигляду боятися нічого, і затримувати, віддаляти питання зовсім не треба: хто вірить в Русь, тому навіть соромно це.
Її призначення настільки високо, і її внутрішнє передчуття цього призначення настільки ясно, що той, хто вірує в це призначення, повинен стояти вище всіх сумнівів і побоювань. “Тут терпіння і віра святих, як йдеться у священній книзі”.