Картина “Сільський концерт” або “Концерт під відкритим небом” венеціанського художника Джорджоне. Розмір роботи майстра 110 x 138 см, полотно, олія. Художник у картині “Сільський концерт” зображує на тлі спокійно урочистого пейзажу групу з двох юнаків в пишних шатах і двох оголених жінок. Округлі крони дерев, спокійно-повільний рух вологих хмар дивно гармонують з вільними широкими ритмами шат і рухів юнаків, з розкішною красою голих жінок.
Потемнілий від часу лак надав картині теплу, майже жарку золотавість колориту. Насправді ж її живопис спочатку відрізнялася врівноваженістю загального тону. Вона була досягнута точним і тонким гармонійним зіставленням стримано холодних і помірно теплих тонів. Саме Ця тонка і складна, набута через точно уловлені контрасти м’яка нейтральність загального тону не тільки створювала характерне для венеціанського художника Джорджоне єдність між складною диференціацією відтінків і ясністю колористичного цілого, але і дещо пом’якшувала той радісно чуттєвий гімн пишної краси і насолоди життя, який втілений в цій картині. Власне, картина Джорджоне – це мальовнича пасторальна поема про природу, що підкоряється чарівництву мистецтва, яке уособлюють тут два юних музиканта разом з двома голими фігурами, – не то алегоріями, не то просто куртизанками на пікніку
У картині “Сільський концерт” знаходять руку Тиціана, іноді навіть повністю приписуючи йому цю роботу. На думку більшості дослідників венеціанської живопису епохи ренесансу, дане твердження є неправильним і несправедливим. Прийнято вважати, що картина написана Джорджоне спільно з Тіцианом. Більшою мірою, ніж інші твори Джорджоне, картина “Сільський концерт” як би готує появу Тиціана. Разом з тим значення цієї пізньої роботи Джорджоне не тільки в її, так би мовити, підготовчої ролі, а в тому, що в ній ще раз розкривається ніким вже не повторене, надалі своєрідне чарівність творчості цього митця.
Чуттєва радість буття у Тиціана звучить як світлий і піднесено схвильований гімн людському щастю, його природного права на насолоду. У Джорджоне чуттєва радість мотиву пом’якшена мрійливою споглядальністю, підпорядкована ясною, просвітлено врівноваженою гармонії цілісного погляду на життя. Тому і нейтральний колорит всієї цієї композиції в цілому, тому так спокійно стримані рухи прекрасних замислених жінок, тому звучать приглушено фарби розкішних шат двох юнаків, тому обидва вони не стільки звернені до споглядання краси своїх подруг, скільки занурені в тихий світ музики: тільки що замовк ніжний звук сопілки, яку відвела від своїх вуст красуня; ніжно звучать акорди струн лютні в руках юнака; здалеку, з-під куп дерев, трохи доносяться глухуваті звуки волинки, на якій грає пасущий своїх пастух овець.
До тихого дзюрчання струменя, що біжить з прозорої скляної посудини, прислухається, спершися мармуровий колодязь, друга жінка. Ця атмосфера витає музики, заглибленість у світ її мелодій надають особливу благородне чарівність цього бачення проясненной і опоэтизированной чуттєво прекрасною радості буття.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)