У картинах 1900-1904 років Богаєвський виступав як цілком сформований художник, що має своє оригінальне творче обличчя. Перш за все він знайшов у кримському пейзажі самостійну історичну тему, яка розроблялася і варіювалася їм потім протягом багатьох років. Трактування цієї теми художником була також вельми своєрідна. Він не намагався відтворювати конкретне історичне місце, пов’язане з певними подіями давніх днів. Вживаючись в дух епохи, Богаєвський прагнув в сучасному йому пейзажі відчути далеку історію і передати в художньому образі своє “переживання” минулого.
За своїм настроєм картини Богаєвського, написані в цей період, були співзвучні творами російських художників і письменників, в яких воскрешалась старина, жили ретроспективні мотиви. У картині вздовж кам’яного прибережного масиву тягнеться стіна середньовічного сторожового укріплення з вікнами-бійницями і кріпаками воротами. Все оповите мороком ночі. Місячне світло падає на фортечні споруди, кам’яні стежки, що збігають до води, і на невисокі гребінці хвиль. Які згустилися сутінки насторожують. У картині форми видимого світу народжують уявлення про минулому, вже не видимої нами життя часів Одіссея і аргонавтів.