Картина Василя Перова “Трійка” має тривіальний для свого часу сюжет і непросту історію написання. Художнику було складно знайти натурщиків для героїв своєї картини: дітей, які змушені тягнути величезну бочку води. Найпростіше було з бічними персонажами – натурщики для них знайшлися швидко, а ось натурника для середнього героя довго не міг підібрати. Бажають позувати в майстерні практично не було.
Спочатку Перов робив багато ескізів, малював етюди, намагаючись знайти в особі дитини страждання і муки. Художник вже знайшов композицію, вибудував трійку, а особи середнього візника досі не було. І от як раз, проходячи повз натовп бідних дітей, він помітив хлопчика. Перову вдалося розшукати батьків цієї дитини, вони були простими селянами. Так як в народі було багато забобонів з приводу намальованих людей, мати довго не дозволяла художнику працювати з її сином. Але після все ж дала дозвіл.
Коли картина була завершена, її чекав грандіозний успіх. Усі відвідувачі на виставці були вражені безвихідністю, злополучием долі цих дітей. Через якийсь час працівники галереї помітили, що одна і та ж відвідувачка приходить до картині кожен день, і стоїть перед нею в сльозах.
Незабаром з’ясувалося, що ця жінка – мама “середнього візника”, який недавно помер від тифу. Сумну історію цієї жінки передали Перову, який негайно вирішив з нею зустрітися. При зустрічі нещасна мати благала продати їй картину, пропонуючи останні гроші. Звичайно ж це було неможливо, але Василь Григорович щоб втішити матір, написав портрет її сина, який їй подарував.
Картина “Трійка” досі вражає своєю експресивністю і емоційністю. А по численних ескізів та етюдів можна проглянути всю історію роботи над полотном і простежити думки і погляди художника.
