У 1867 році Василь Григорович Перов взяв участь у Всесвітній паризькій виставці, де П. А. Третьяков купив у нього, тепер уже знамениту, картину “Трійка”.
Також в цьому році були написані кілька значних робіт присвячених долям людей, що стоять на нижчому щаблі соціальної ієрархії. Зокрема була створена невелика робота “Вчитель малювання” в її остаточно варіанті.
Ця картина була написана приблизно під враженням від історії долі художника Петра Михайловича Шмелькова. По народженню кріпак, він по щасливому випадку потрапив в тільки що створений Московський художній клас, з якого згодом буде організовано Московське училище живопису, ліплення і зодчества, де його талант розквітнув у всій своїй незвичайній красі. Він робив блискучі успіхи, подавав великі надії. За чудово написану картину “Читання євангелія в сільській церкві” 1843 році він отримує звання “вільного художника” і від господаря “вольну”.
Це щасливе протягом життя раптом переривається інтригою одного з викладачів і Шмельков, для того, щоб вижити змушений піти учителем малювання в кадетський корпус. Такого роду заняття практично повністю виключала творчу діяльність. З цього нещастя Шмельков так і не виплутався. Все життя він задумував картину і вважав, що його стан тимчасовий, і він зможе далі працювати. Але це так і не сталося. Правда він згодом із своїх підготовчих начерків створив якийсь жанр, який пізніше цілком можна було б назвати карикатурою або сатиричної графікою.
На цьому терені він, будучи надзвичайно талановитим художником, вельми досяг успіху. За словами істориків мистецтва навіть зміг залишити значний слід в історії російської графіки. Але мрії про вільне творчість так і не вдалося збутися.
На картині Перова його постать і вираз обличчя показують, що ця людина знаходиться на останній стадії розпачу. Коли на нього дивишся згадуються герої Ф. М. Достоєвського з його романів “Бідні люди”, “Принижені і ображені” і “Неточка Незванова “.
Така безвихідь, посилена явною бідністю і фізичним виснаженням, що неможливо дивитися на нього без щемливого почуття. Багата обстановка кімнати, пачки промальованих таблиць із зображенням носов, вух і очей гіпсових оригіналів, що стоять на мольберті. Порожній стілець, призначений для багатого учня явно нехтує бідним вчителем. Папка з малюнками самого вчителя недбало притулена до стіни позаду стільця, на якому сидить наш герой.
Все свідчить про втрати якоїсь надії на майбутнє. Ця картина, як багато творів Василя Григоровича Перова, відображає долю “маленької людини” в Росії.
