До картині невідомого художника перуанського “Веселеньке судно” не хочеться робити ніяких преамбул – настільки вона виразна й багата художніми деталями, що зупинимося на них, не відкладаючи справу в довгий ящик. Крупний план – шлюпка і ті, хто в ній. На задньому плані – велика вітрильне судно.
Скоріше всього, що вся компанія повертається на корабель з острова. Не виключено, що в двох скринях знаходяться скарби, захоплені з собою. Гребе всього один – обличчя його виражає неймовірне напруження фізичних сил, адже як-ніяк у шлюпці разом з ним перебуває аж дев’ять осіб. Втім, двоє перебувають у шлюпці явно тримаються особняком і, мабуть, на то є свої причини. Це чоловік і жінка. Вони і намальовані зовсім інакше. Особливо це стосується одягу і її кольору.
Темні тони переважають. Таке враження, що жінка вбралася у траур. Сам вираз її обличчя – відсутнє, відчужений. Чоловік судорожно стиснув руку в кулак і напружено вдивляється у сидячих на кормі. До речі, саме їм картина і зобов’язана своєю назвою. Серед цих простолюдинів панують веселощі та сміх. Другий весляр, яким за родом занять допомогти б першому, залишив весла, і щось розповідає. Панянки з задоволенням слухають. Таким чином, дисгармонія у наявності – між парою в чорному і всіма іншими.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)