На картині “Жовтень” , написаної В. Левітаном, зображена березовий гай. Деякі дерева вже втратили листя, інші ще радують нас яскравими помаранчевими барвами. Художником передана атмосфера смутку і зневіри. Картина викликає справжню смуток і тугу.
Далеко не радісну обстановку створюють напівголі дерева, подібні зачарованим стражникам, пожовкла трава з сухими темними кольорами, все це завершується похмурим небом, затягнутим товстими хмарами. Така кольорова гама була спеціально використана для відображення напруженості цього пейзажу. Може бути, автор відобразив стан своєї душі – тривожне, як на цій картині.
Особлива драматичність видно в смутному, безпросвітному небі, тут художник використовує сіро-блакитні відтінки. Здається, що зараз піде або вже йде невеликий дощик. Золотиста листя на деяких березах можливо вже мокра, а на вицвілій траві наче виблискують краплі роси.
Разом з небом плаче і вся природа сумує за теплим і сонячним дням, по красивих нарядів. На картині вже не відчувається спів птахів, шелест трави – все завмерло напередодні холодів і морозів. Ще недавно осінь була схожа на розкішну даму, тепер це стара убога. Хоча зараз тільки жовтень. Незабаром все це не буде таким красивим і блискучим, сильні вітри і нескінченні дощі познімають з дерев останнє листя.
Пейзаж, зображений на картині В. Левітана, є безсумнівним підтвердженням того, що краса не вічна.
