Основоположник французького імпресіонізму Клода Моне його друг і колега, прізвище якого відрізнялася всього на одну букву, – Едуард Мане, проникливо і точно назвав “Рафаелем води”. Дійсно, водна стихія представляла для Моне джерело невичерпного натхнення – в силу її мінливості і швидкоплинності.
Містечко Аржантей під Парижем стало свого роду французьким Абрамцевим. Сюди в гості до Моне приїжджали друзі-художники, вони весело і плідно проводили час. Моне зміг реалізувати свій давній задум – спорудив свого роду плавучу майстерню, в якій здійснював регулярні подорожі по Сені. Під час оних він, зрозуміло, ні на хвилину не припиняв працювати: запам’ятовував сподобалися йому навколишні види, продовжував вивчати гру світла і тіні, багато роздумував над властивостями води. Було б дивним, якби Моне не намалював свою човен-студію.
Вона зображена на приколі, в тихій заводі, коли погода безтурботна, навколо стоїть “золота” осінь. Ледве помітна подув вітерцю коливає водну гладь. Звичайно, сама майстерня для такого невеликого суденця виглядає дещо громіздко, займає майже всі його фізичний простір, крім корми. Однак, скоріше за все, так і передбачалося задумом художника. Адже він не збирався ставати мореплавцем, а продовжував залишатися майстром живопису.
