Будівля лікарні для душевнохворих було відображено Ван Гогом на багатьох полотнах. Під час лікування він не раз писав його, в тому числі з боку центрального входу, іноді поміщаючи на передній план старі сосни з навколишнього її парку.
Стану художника постійно змінювалося, тому і картини, написані в цей період, дуже сильно різняться за настроєм і емоційної забарвленням. У цьому пейзажі переважають тривога і напруга, про що свідчить і колірна гамма, і композиційна побудова полотна.
Закручені мазки важких квітів, сплітаючись вихорами, формують поверхні всіх об’єктів пейзажу. Густе синє небо закрито темними кронами сосен, форми яких надають їм схожість з язиками полум’я. Викривлені стовбури і гілки дерев створюють подобу завіси, який робить картину тісною і незручною.
Можливо, тут позначились думки художника про безвихідності свого положення. Будівля лікарні написано нерівними лініями, воно ніби завалюється набік. Коричнева земля здіймається буграми, що нагадують бурхливі морські хвилі, а дві маленькі фігурки людей здаються затерявшимися в них маленькими трісками. Їх ледве можна розрізнити на тлі похилих і нерівних стовбурів дерев.