Тема моря, як і саме море, здавалося б, нескінченна. Немає людини, який бачив його і залишився б до моря байдужий. Але Айвазовський вмів “говорити” про це прекрасне диво природи своїм власним способом – через картини. Він міг передавати свою закоханість і іншим. Прикладом тому служить картина “Корабель біля берега”. Чому погляд вмить зупиняється на всіх подробицях, що я там хочу побачити? Що хотів цією картиною сказати автор, і зумів?
Перше, на що я звернув увагу, коли побачив картину, звичайно ж, був сам корабель. Не дивлячись на те, що пришвартоване судно, здається, що воно рухається кудись. Така величезної сили динаміка вкладена у весь образ корабля. Його вітрила підняті, прапор кружляє птахом, і навіть вируючі хвилі тягнуть його вперед. Саме небо, як за неозвученному домовленості, діє заодно з усіма, і теж не залишається спокійним. Картину я зміг почути. І шум моря, від якого все всередині наповнюється тривогою і умиротворенням. І крики прибережних чайок, кличуть, страхітливі звуки. І навіть небо передає тривогу. Тільки ніжний голосок далекого вітрильника заспокоює, говорить про майбутнє.
Художник, зобразивши корабель, акцентує погляд більше на штормі. На тих подіях, які він несе. Навіть ті, хто знаходяться на березі, мають багато причин для занепокоєння. Тому, невелике судно, яке майже пережило стихію і ось-ось вийде переможцем у боротьбі з природою, служить прекрасним прикладом стійкості і сили. Чому можна вірити найближчим позбавлення? Небо вже починає проглядати крізь пелену сіро-зелених хмар. Ось воно підморгує надією всім уцілілим.
Ще малим я побачив уперше море. Тоді я зрозумів, що воно володіє величезною силою і пристрастю. Його темперамент не зможе подолати жодна людина. Так чи варто боротися? Люди, що знаходяться на цьому маленькому кораблі, який зобразив Іван Костянтинович, хотіли вижити і кинули виклик могутністю стихії. Вони перемогли, залишивши ясне повчання кожному. “Хочеш перемогти? Борись!”
