У цій картині художник виливає свою любов до рідного краю. Вона – яскраве свідчення того, чому Шишкіна називають “царем лісу”.
На передньому плані – лісова поляна, від якої поступово “розтікаються” вдалину лісові маси. Світла зелень трави контрастує з темною зеленню листя і хвої і світло-сірим відтінком оповитому хмарами неба. На задньому плані у вигляді світлої плями зображений невелика водойма. Такий несподіваний відблиск світла додає незвичайний акцент звичного пейзажному сюжетом, перетворює його в казкову по принади панораму.
Незаймана російська природа постає з усім ліризмом і умиротворенням. Погляд глядача на передньому плані привертає самотньо стоїть стара сосна, дивно витягнувся вгору на порожньому просторі. Зазвичай нетрадиційні форми гілок характерні для дерев, що ростуть в тісноті. Від неї на середньому плані справа наліво йде смуга дерев, поступово збільшуються по висоті. Така незвичайна композиція надає картині певну ступінь реалізму.
Лісова гущавина на задньому плані аж ніяк не здається єдиною. Цей ефект досягається художником завдяки використанню нині втраченої техніки “валер”, тобто вміння писати картину з використанням найтонших нюансів кольору, світла і тіні. Шишкіна вважають “королем валера” в силу володіння тонким почуттям близькості до природи і майже ювелірною відчуттям световоздушной середовища.
(2 votes, average: 3.50 out of 5)